Поради батькам

            Поради для батьків молодших школярів

   

         

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам'ять людини налаштована так, що запам'ятовується не те, що постійне, а те, що миготить: тобто то є, то немає. Тому всі тренувальні вправи треба проводити короткими порціями, але зі значною частотою. Не можна казати: «Поки не прочитаєш, із-за столу не виходь».Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п'ять хвилин.

2. Читання, що дзижчить, було основним елементом при навчанні у школі В. Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю протягом п'яти хвилин.

3. Добрі наслідки дає читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам'яттю, й вісім годин сну людина знаходиться під їх впливом. Ще 200 років тому казали: «Студент, науками живучий, учи Псалтир на сон прийдешній».

Часто ми радимо дитині прочитати вірш на ніч і книгу покласти під подушку. Ця рекомендація означає одне: останнє враження дня залишається в пам'яті на всю ніч.

4. Якщо дитина не любить читати, то їй необхідний такий режим читання, що щадить: дитина прочитає 1-2 рядка й одержує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими картинками й одним-двома реченнями внизу.

5. Розвиток техніки читання гальмується через слабку оперативну пам'ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам'ятає перше. Професор І. Федоренко рекомендує такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.

6. Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням на максимально доступній швидкості. За командою «Блискавка» дитина читає із прискоренням протягом 20 сек спочатку, потім тривалість збільшити до двох хвилин.

7. Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводити шляхом раптової зупинки.

8. Вправа «Хто швидше?». На столі лежать картки зі статтею. Треба знайти конкретну пропозицію в одній із карток, ковзаючи по тексту.

9. Вправа «Губи» використовується з метою чіткого розмежування дітьми читання про себе та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою «Читати про себе» діти прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губ.

Таким чином, батьки можуть вибрати одну з форм або чергувати дані форми та методи роботи, щоби постійно підтримувати читацький інтерес молодшого школяра.

 Вихованню любові до читання, розвитку читацьких навичок сприяють конкурси кращих читців, оглядові уроки позакласного читання, колективні відвідування бібліотеки, конкурси ілюстрацій до прочитаних книг, створення «відеофільму» до книги, складання кросвордів, тестів до розповіді, повісті тощо.

«Як спілкуватися з дитиною»

·         Спілкування на рівних. Рівень очей.

·         Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

·         Запитувати в дітей поради.

·         Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

·         Запитувати в дитини про її річ і стукатися до неї в кімнату.

·         Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

·         Давати посильні доручення-з відомим успіхом.

·         Схвалення взагалі (у цілому).

·         Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

·         Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

·         Зустрічати як кращого друга і проводжати.

·         Якщо ви не праві, просіть вибачення.

·         Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

·         Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

·         100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

·         Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

·         Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

·          

«Як почути свою дитину» (що батьки не повинні робити)

·         Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)

·         Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)

·         Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).

·         Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дра­тують дитину.

·         Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.

·         Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.

·         Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).

·         Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).

·         Здогади та інтерпретація.

·         Випитування та розслідування.

·         Співчуття на словах, чутки.

·         Віджартування, відхід від розмови.

«Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає»

·         Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.

·         Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.

·         Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.

·         Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.

·         Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.

·         Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і бо­язкою.

·         Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.

·         Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.

·         Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терпля­чою.

·         Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.

·         Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.

·         Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспря­мованою.

·         Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.

·         Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

·          

Поради для батьків агресивних дітей

При взаємодії з агресивною дитиною:

·         приймайте дитину такою, яка вона є;

·         висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

·         розширюйте кругозір дитини;

·         включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;

·         ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

·         Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

·         Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.

·         Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження,; то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Поради для батьків дітей, які відчувають страхи

Якщо дитина відчуває страхи:

·         приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;

·         розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;

·         з розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте

·         їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;

·         заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Поради для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

·         частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

·         якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;

·         знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;

·         не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Поради для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі 

·         Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необ­хідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

·         Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дити­ною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

·         Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.

·         Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявля­ти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

·         Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

·         Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізо­лювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

·         Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

·         Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

·         З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

·         Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Зави­щена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно по­чинати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.